Багаторічна трав’яниста рослина з голим або короткопухнастим кореневищем, відома як Бедринець ломикаменевий, належить до родини селерових (зонтичних). Кореневище цієї рослини має багато голівок і гіллясте. Стебло пряме, тонке, ребристе, розгалужене, з виповненою серединою і досягає висоти від 25 до 60 см. Прикореневі й нижні стеблові листки мають довгі черешкові, їх можна описати як перисто розсічені або просто перисті; серединні стеблові листки — перисті роздільні, з округло-яйцевидними, тупими, зубчастими, надрізаними або роздільними сегментами; верхні листки у формі піхв та без пластинок.
Галенові препарати від Бедринця ломикаменевого мають спазмолітичну, протизапальну та сечогінну дію, сприяють нормалізації функціонування травного тракту, збуджують видільну функцію шлункових залоз і мають відхаркувальні та протикашльові властивості. У травниках XVI століття Бедринець ломикаменевий згадується як засіб для профілактики і лікування чуми, холери і раку, а також при захворюваннях матки.
Настій або настойку кореневища з корінням використовують як відхаркувальний засіб при катарі верхніх дихальних шляхів, ларингітах, трахеїтах, бронхіті, запаленні легень, бронхіальній астмі та коклюші. Бедринець ломикаменевий ефективно використовується при сольових діатезах, нирковокам’яній хворобі, захворюваннях печінки, хронічному гастриті зі зниженою кислотністю, атонії кишечнику, метеоризмі, набряках та подагрі. Зовнішньо у вигляді полоскань препарати Бедринця ломикаменевого застосовують при ангіні, ларингіті та скарлатині.
Свіжий сік рослини використовується для знебарвлювання пігментних плям. Порошок з кореневища можна додавати до зубних паст і порошків. Весняні листки Бедринця ломикаменевого використовують для приготування свіжих салатів, які входять до лікувально-профілактичного харчового раціону.
