Здавна вербену вважали надзвичайно корисною. У давні часи, при обрядах релігійного культу, її використовували для оздоблення алтарів під час обрядів жертвоприношень. Грецькі воїни вірили, що вербена може зробити їх тіло невразливим і відлякувати ворогів. У римлян ця рослина була приурочена до Меркурія, крилатого посланця богів. Вербеною прикрашали одяг посланців, які вирушали у мирних місіях, і їх називали вербеноносцями.
У часи середньовіччя, ця рослина оточувалася таємничістю. Вона збирався лише раз на рік, в безмісячну ніч, при сяйві планет Венери або Меркурія. Вважалося, що вербена має особливу силу, коли її видобувають за допомогою золотої або срібної лопати. Її не можна було зірвати, поки роса ранкового ранку не зволожила рослину. Вірили, що така вербена приноситиме здоров’я і, можливо, навіть багатство.
У сучасній медицині вербену використовують при лікуванні шкірних захворювань, включаючи золотуху. Також вона застосовується при артеріосклерозі і тромбозах.
У гомеопатії вербену використовують для лікування нирковокам’яної хвороби. В індійській медицині свіжі листки вербени призначають для зниження лихоманки та як засіб для знеболення.
