Зозулинець називають “дикою орхідеєю” і у медицині використовують молоде коріння. Його викопують, очищають від землі, шкірки, промивають проточною холодною водою, занурюють в окріп і висушують в підвішеному стані.
Підземні коренеклубні (салепи) мають обволікаючу дію, що пояснюється наявністю слизу. Тому з бульб варять відвар для лікування запальних захворювань шлунка і кишечника, використовують його ще при кашлі, запаленні горла і рота. Зовнішньо використовують відвар при пухлинах й наривах. Слиз рослини відомий протизапальними засобами, що дозволяє лікувати гострі та хронічні захворювання дихальних шляхів. Він містить великий відсоток маннана – речовини, що має властивості пребіотика. Позитивно впливає на обмінні процеси в тканинах. Ця речовина запобігає всмоктуванню шкідливих продуктів та отрут з травного тракту.
Корені зозулинця використовуються для приготування лікарських клізм та пероральних препаратів. Водні настої славляться кровоочисними, зміцнюючими, протизапальними та кровотворними властивостями. Вживання кореня рослини допомагає хворим на туберкульоз, людям, які мали сильні кровотечі і страждають катаром кишечника.
Антибактеріальні властивості фітонцидів, які має зозулинець, вберігають від запалень простати і уповільнюють процеси старіння тканин статевих органів. Тонізуюча дія на чоловічий організм в цілому надає сил і впевненості у своїй спроможності. При вживанні відвару слід дотримуватися дозування, щоб уникнути надмірного збудження.
Літнім людям рослина допомагає підтримувати сили. Ліки з кореня допомагають при отруєнні отрутою скорпіонів, бджіл, змій, інтоксикації – хімічних і бактеріальних токсинах.