Волошка синя представляє рід трав’янистих рослин родини айстрових. Стебло пряме і гіллясте, 30 – 70 см заввишки з стрижневою кореневою системою. Листки прикореневі та нижні — широкі, мають тупий кінчик та довгі черешки. Листя може бути зеленим або сірим на забарвлення. Квіти зібрані у суцвіття , який має вигляд кошику. Цвіте у червні-липні, іноді протягом цілого літа. Плід дозріває у серпні.
Зростає волошка як бур’ян серед польових культур, багаторічних трав, на краях полів, поблизу лісосмуг, по узбіччях доріг, на перелогах.
Для лікувальних потреб потрібно використовувати лише сині крайові віночки квіток. Сушать у темному, добре провітрюваному приміщенні, щоб зберегти синій колір і не втратити біологічно активних речовин. Висушені квітки обов’язково мають свій натуральний колір!
У квітах волошки знайдено антоціани, флавони, флавоноли. Флавонова група глікозидів містить центаурин, ціанін, цикорин, пеларгонін. Також виявлено у квітах гіркі речовини, барвники, дубильні, білкові речовини, сапоніни і мінеральні солі.
У народній медицині квітки волошки синьої застосовують при захворюванні нирок і сечовивідних шляхів, що супроводжуються затримкою виділення сечі, при лікуванні курячої сліпоти, ангіни, ларингіті, сечокам’яній хворобі, респіраторних захворюваннях, лихоманці, головному болю. Настій квітів вживають при застудах, особливо при кашлі та коклюші. Є хорошим косметичним засобом для шкіри з розширеними порами.
Зберігають суху сировину у полотняних мішечках або в скляних банках, закритих кришкою, в темному місці.
