Верба біла, також відома як лоза (Salix alba), є лікарською рослиною з родини вербових, яка є двостатевою. Це дерево, яке може досягати висоти від 20 до 30 метрів. Молоді гілки верби білої мають сріблясто-пухнасті верхівки, тоді як старі гілки стають голими та мають кольору бурого відтінку. Листя цього дерева чергове, цілісне, пильчасте, загострене, ланцетне або широколанцетне, з довжиною від 5 до 10 см та шириною від 1 до 3 см.
Наукові дослідження підтверджують лікувальні властивості верби. І саме з цієї рослини вчені вперше видобули саліцилову кислоту та синтезували численні її похідні речовини, з яких сучасна фармацевтична промисловість виготовляє ефективні протизапальні, знеболювальні та протиревматичні засоби.
Препарати, отримані з кори верби білої, можна використовувати як зовнішньо, так і всередину. Внутрішній прийом рекомендований для гастриту (оскільки гіркота стимулює травлення), коліту, дизентерії, лихоманки, внутрішніх кровотеч, туберкульозу, тифу, ревматизму, подагри, гінекологічних захворювань, ангіни та гострих респіраторних захворювань.
Зовнішньо кору верби використовують для полоскань горла і порожнини рота, а також для приготування ванн для ніг при варикозній хворобі, підвищеній пітливості ніг та хворобах шкіри. Кору верби також використовують як засіб для заспокоєння та підвищення потовиділення. Навіть при більш рідкісному використанні, вона проявляє ефективність при лікуванні лихоманки, головного болю і ревматичних захворювань.
Чай з кори верби білої рекомендується при гарячках, головному болю, захворюваннях шлунку, подагрі і ревматизмі. Відвар кори верби використовують при проносах (завдяки його в’яжучій дії), а також як тонізуючий засіб при гіпотонії.
